Приватизація-2024: у пошуках "меншого зла"

Фонд держмайна України (ФДМУ) звузив коло об'єктів "великої приватизації" на поточний рік і визначився з їх стартовою ціною. Ця ціна викликає багато запитань, але вони не до самого Фонду, а до Кабміну.

Проте глава ФДМУ В.Коваль запевнив, що аукціони "наближаються" і (при оптимістичному розкладі) відбудуться до кінця літа.

Передпродажні "фішки"

Керівництво Фонду на початку року серед намічених до продажу називало практично всі великі держактиви зі списку "А". Як зазначав "ОстроВ", знайти для них нових власників проблематично через "токсичну" історію, яка супроводжує ці компанії. Тож уже у червні В.Коваль озвучив скоригований план. На приватизацію виставлять ПрАТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (ОДГХК), столичні готель "Україна" та торгово-розважальний центр (ТРЦ) Ocean Plaza.

Останній об'єкт ще не пройшов "детоксикацію". За даними екс-депутата Ради А.Журжія, на компанії ТОВ "ІС-Либідь", номінальному власнику ТРЦ, "висять" зобов'язання щодо кредиту перед колишнім бенефіціаром, російським олігархом А.Ротенбергом на суму понад $200 млн.

Тобто, якби хтось зараз купив цей ТРЦ на приватизаційному аукціоні – борг би автоматично перейшов на нього. Сума боргу перевищує фактичну вартість об'єкта, наголошує А.Журжій.

Але вихід є: Мін'юст та ФДМУ мають звернутися до суду з позовом про вилучення до доходу держави права вимоги щодо кредиту ТОВ "ІС-Либідь".

В Україні діє закон про списання боргів перед російськими резидентами санкцій. Тому можна не сумніватися, що позов буде задоволений. Це ще не зроблено. Але до кінця року є час закрити питання.

Наразі ж наприкінці травня Фонд визначився зі стартовою ціною готелю "Україна" та ОГХК: 1,047 млрд грн та 3,9 млрд грн відповідно. Це дуже далеко від реальної вартості.

Розташований прямо над Майданом Незалежності 14-поверховий готель, збудований у стилі "сталінського бароко", виставляється за $1163/м2. Це середня ціна житлових новобудов у віддалених районах Києва.

Але тут треба розуміти, що це не "творча самодіяльність" чиновників ФДМУ. Ставити на продаж об'єкти зі стартовою ціною 12% від балансової їм дозволив Кабмін, прийнявши відповідну методику оцінки.

Знову ж таки, Кабмін залишив за собою право затверджувати остаточну стартову ціну об'єктів "великої приватизації".

І вже в першій половині липня Кабмін призначив стартову ціну ОГХК та "України" відповідно до пропозиції Фонду: 3,9 млрд грн і 1,047 млрд грн. Тобто, якщо в результаті вони будуть продані "зі знижкою" – питання не до Фонду, а Кабінету міністрів та особисто до прем'єра Д.Шмигаля.

Хоча, напевно, складно очікувати, що ту ж саму "Україну" зараз можна продати за гроші, яких вона коштує. В умовах, коли столиця регулярно зазнає рашистських ракетних обстрілів і ризик руйнування дуже великий.

Те саме можна сказати про ОГХК. Дохід цієї компанії, що включає Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська обл.) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (Житомирська обл.) за 2021 р., склав 4,68 млрд грн. Значить, стартова ціна ОГХК менша за її річний виторг. Але й тут низка нюансів.

По-перше, війна та ризик руйнувань від ракетних атак. По-друге, компанію продають разом із боргами. Один лише борг із зарплати перед працівниками 2,71 млрд грн. А це сума, яку майбутньому інвестору треба одразу додати до стартової ціни.

Безперечно, у ці борги ОГХК заганяли штучно, щоб збити її вартість. Тому компанія, що випускає сировину для титанової промисловості (титан – критично важливий матеріал для аерокосмічної, військової, медичної галузей) останні роки показує негативну динаміку.

Негативні фінрезультати відображають тяжке становище на виробництві. ВГМК у 2023 р. знизив випуск титанових концентратів до 53,5 тис. т порівняно з 78,8 тис. т у 2022 р. На ІрГЗКу падіння ще більше: з 94,9 тис. т до 14,8 тис. т.

Сумарно на обох підприємствах обсяги виробництва минулого року виявилися найнижчими за всю історію ОГХК, створеної у 2014 р.

Безумовно, це також знижує її продажну вартість. І питання, чому динаміка негативна – це якраз до Фонду, не до Кабміну. Оскільки саме ФДМУ від імені держави керує цим активом.

Виходить, керівництво Фонду разом із підлеглими не здатне налагодити ефективне управління держпідприємствами. Воно здатне лише розпродавати їх. Хоча закон про ФДМУ серед його завдань найпершою вказує саме ефективне управління.

Втім, якраз незадовільний стан справ у компанії В.Коваль використовує як аргумент для її приватизації в умовах війни. Опонентам, які заявляють, що "зараз не на часі продавати", голова Фонду відповідає: "зараз не час накопичувати збитки від роботи держкомпаній".

У принципі він має рацію. Питання лише у тому, чому головний біль треба лікувати гільйотиною. Замість того, щоб налагодити ефективну роботу тієї ж самої ОГХК.

Заради справедливості слід зазначити, що від Фонду тут мало що залежить. Сам В.Коваль в інтерв'ю ЗМІ визнавав, що його відомство "перебуває на лінії вогню": тут "перетинаються інтереси різних груп впливу, бізнесових та політичних".

Залишається згадати, що у 2021 р. ФДМУ тричі (!) безуспішно намагався продати ОГХК зі стартовою ціною 3,7 млрд грн. Проте аукціон так і не вдалося провести через відсутність заявок на участь.

Тоді покупців відлякала неврегульованість питання з ліцензіями на родовища пісків, що містять титан, в Житомирській обл. Раніше вони належали компаніям із Group DF санкційного українського олігарха Д.Фірташа.

Потім за позовом Офісу генерального прокурора суд зобов'язав Держгеослужбу скасувати ці ліцензії. Що було зроблено. Пізніше Держгеослужба видала ОГХК нові ліцензії на ці родовища, покликані у майбутньому забезпечити роботою Іршанський ГЗК.

Зрозуміло, що Фірташ через своїх юристів взявся заперечувати дії Генпрокуратури та Держгеослужби. Свіжих судових рішень щодо цієї суперечки знайти не вдалося. З чого випливає, що вона все ще продовжується.

Отже, ймовірність повторити сценарій 2021 р., коли на аукціон не подадуть жодної заявки – дуже велика. Якщо не завершити судову "детоксикацію". Знову ж таки, до кінця року це ще можна встигнути.

"Ведмежі" ігри

Інвестори не приходять купувати не лише ОГХК. Агрокомпанію ТОВ "Інвестагро" (Дніпропетровська обл.), яка раніше належала санкційному росіянину М.Шелкову, ФДМУ вперше виставив на продаж рік тому, 10 серпня 2023 р.

Діюче підприємство із площею сільгоспугідь 1,5 тис. га за 55 млн грн – цілком собі варіант для будь-якого українського агрохолдингу, який бажає масштабувати бізнес. На цій компанії немає боргів.

Зрештою, статистика не бреше: зараз агросектор в Україні – локомотив економіки. Іншими словами, якщо тут і можна на чомусь заробити добрі гроші – то це тільки у сільському господарстві. Але ні. На аукціон не надійшло жодної заявки.

У червні Фонд знову виставляє «Інвестагро» на торги, тепер за 48,9 млн грн. У результаті на липневих торгах компанію продали за 27 млн ​​грн.

Ще цікавіша історія з Білгород-Дністровським морпортом, який торезський бізнесмен В.Кропачов купив у березні 2023 р. за 220 млн грн. Купити купив, але грошей не заплатив. Тому об'єкт пішов на повторний продаж.

Але якщо на попередніх торгах його намагалися купити три компанії, на наступні не з'явився ніхто. Остання спроба продати порт була 9-ю (!) за рахунком і датується 29 березня поточного року. За цей час стартова ціна знизилася з початкових 184 млн грн до 92 млн грн.

Якщо "ведмежі" гри з приватизацією продовжуватимуться ("ведмедями" називають біржових гравців, які роблять ставку на зниження вартості акцій), об'єкти "великої приватизації" в результаті куплять за абсолютно непридатною ціною. Як ту ж "Інвестагро".

Знову ж таки, все тому, що Кабмін дозволив Фонду продавати держактиви за принципом "голландського" аукціону (про те, що таке "справедливість по-голландськи", "ОстроВ" розповідав тут).

За "голландською" схемою відбувався і розпродаж активів держконцерну "Укрспирт". "Вишенькою на торті" став продаж Триліського спиртзаводу за 6,5 тис. грн. Загалом від розпродажу спиртзаводів держава отримала 4 млрд грн, за даними ФДМУ.

Розпродаж розпочали у жовтні 2020 р. та планували завершити торік. Але через ті ж "ведмежі ігри" зробити це не вдалося. На деякі аукціони не прийшов жоден покупець.

Тим не менш, навесні В.Коваль запевнив, що зараз "приватизація спиртзаводів на фінішній прямій" і в ц.р. її буде завершено. Для цього ФДМУ залишилося продати 17 спиртзаводів із 115, які входили до "Укрспирту".

На прикладі цього держконцерну можна розглядати підсумки приватизації як напрями державної економічної політики.

(Не) на часі продавати?

Якщо повернутись до тези В.Коваля, що держкомпанії не повинні генерувати збитки для держави – завдання виконане. Тому що де-факто надприбутковий "Укрспирт" останні роки справді був із негативними фінрезультатами.

Якщо з цього погляду, то справді, як заявляв нинішній голова ФДМУ, "приватизація – синонім очищення".

Хоча далеко не факт, що ставши приватними, спиртзаводи повністю легалізують виробництво і їхня продукція перестане надходити в "тіньовий" сегмент ринку.

І не факт, що приватні спиртзаводи декларуватимуть прибуток. Єдине – їхні збитки тепер не "висять на шиї" у держави. Тобто "очищення" далеко не повне.

Водночас важливо наголосити на тенденції: стрімке падіння капіталізації українських держактивів. Наприклад – Одеський припортовий завод (ОПЗ), колись великий виробник мінеральних добрив. У 2009 р. це підприємство ледь не продали олігарху І.Коломойському за 5 млрд грн (понад $600 млн за тодішнім курсом). Точніше, продали. Але відразу після цього ФДМУ визнав приватизаційний конкурс таким, що не відбувся. І ОПЗ залишився у держвласності.

Що в результаті? Останні кілька років завод простоював. А от якби тоді його таки віддали І.Коломойському... Але ні, залишимо піарникам олігархів розмови про "ефективного приватного власника", який "прийшов на безнадійне держпідприємство і витяг з ями".

Ні. Тому що аналогічне ОПЗ підприємство, "ДніпроАзот" (м. Кам'янське, Дніпропетровська обл.), що належить І.Коломойському, – теж давно простоює. У цьому сенсі приватизація абсолютно нічого не змінює. Принаймні у наших умовах.

Інша річ, що зараз той же ОПЗ не коштує тих грошей, яких у 2009 р. тодішній прем'єрці Ю.Тимошенко здалося мало (прем'єрка визнала продажну вартість 5 млрд грн заниженою і розпорядилася скасувати угоду).

По-перше, всі минулі роки накопичувалося зношування обладнання (його модернізація проводилася в 2004-2006 рр., після цього – все). По-друге, додаткову цінність ОПЗ надавав перевалочний термінал аміакопроводу "Тольятті-Одеса".

Колись по ньому з росії перекачували на експорт по 3 млн т аміаку на рік. Але з 24 лютого 2022 р. транзит російського аміаку припинено. Зі зрозумілих причин. І, виходячи з нинішньої ситуації, поновлення його роботи не проглядається в найближчому майбутньому.

Зрештою, на той момент ОПЗ не встигли обплутати каламутними давальницькими схемами, увігнати у борги на сотні мільйонів і навіть мільярди гривень (це було зроблено пізніше, у період президентства В.Януковича, за П.Порошенка ситуація ще більше ускладнилася).

Тобто, це було абсолютно "чисте" підприємство без "токсичного" шлейфу судових розглядів. Тому якщо деякі незалежні експерти за результатами аудиту скажуть, що зараз ОПЗ коштує 1 грн – не треба дивуватися. Це буде близька до істини оцінка.

Те саме і з "Укрспиртом". Притому як йшли справи цього держконцерну, можна прогнозувати, що через кілька років за його активи держава не отримала б і 1 млрд грн. А що говорити про ті 4 млрд грн, які вже вдалося виручити зараз.

Тому, можливо, не так уже й неправий був Фонд (виходячи з українських реалій), розпродаючи спиртзаводи на "голландських" аукціонах, наче тюльпани, що в'януть...